Зцілення Віри Савлук і її мами

Спочатку хочу розповісти, як в 1968 році Бог змінив мою долю і зробив мене щасливою. Це відбулося, коли Бог зцілив мою маму Марію Савлук. Тоді, по Слову Божому, після однієї молитви Його народу, вона моментально стала здоровою. До цього мама вже декілька днів лежала, як мертва: ні на що не реагувала, навіть на дотик до її постійно відкритих очей, що стали немов скляні. З того часу наша сім’я увірувала, і ми належимо до Ковельської Церкви, в якій діяв і зараз діє Бог. Я з радістю свідчу про це. 

В 2000 році я виявила в лівій частині своїх грудей ущільнення розміром з лісовий горіх. Приблизно за рік пухлина трохи збільшилася і мовби роздвоїлась. Після огляду 3 травня 2001 року дільничний лікар, вивчивши результати моїх аналізів, направив мене до онколога. П’ятого травня 2001 року в онкології поставили діагноз: Двостороння змішана мастопатія, фіброаденома лівої молочної залози. З цим діагнозом мене направили на мамографію. Вивчивши знімки, два онкологи підтвердили діагноз і відразу ж 7 травня 2001 року мене поставили на онкологічний облік, не сказавши нічого втішного. Від оперативного лікування я відмовилась. Лікар заявив: «Чого ви чекаєте? Поки вилізе на ніс?» Я відповіла: «Нехай Бог збереже мене від цього!» В серці не було ніякої надії на те, що медицина мені допоможе. Тому призначеного лікування я не дотримувалась і рекомендованих препаратів не приймала. 

Щомісяця я повинна була з’являтися до онколога на огляд. На одному з таких оглядів лікар похитав головою і суворо мені сказав, щоб через місяць прийшла на прийом обов’язково. Але це вже був мій останній візит, тому що через місяць, хоч я і прийшла в поліклініку, однак в кабінет до онколога не зайшла. Я більше не змогла цього зробити. Я не раз бачила тут багато жінок, котрі без надії, зі слізьми на очах входили у кабінет і ще більш сумними виходили звідти. Тоді в мене виникло питання: що я, віруюча, роблю тут? Адже я багато раз бачила, що полегшення і зцілення дає тільки Бог. Тому вирішила: буду шукати порятунку від смерті тільки у Бога, в Котрого я увірувала. Постояла під дверима і пішла додому. 

  Час ішов, я згадувала в молитвах про свою хворобу, однак, не відчуваючи болю, особливого зусилля в молитвах не докладала. Але в кінці 2003 року я почала відчувати біль. В січні 2004 року моє серце охопила тривога, тому що пухлина помітно виросла і дуже боліла, смикала, як нарив. Тоді я почала більш старанно нести свою   нужду до Бога. Дійшло до того, що я вже не могла спокійно спати, не могла знайти зручне положення, в якому б не відчувала болю. Пухлина за цей час збільшилася до розміру курячого яйця. Мене не покидала думка: «Що ж буде далі?» Мені було відомо: якщо відкриється рана – це вже смертельно. І дійсно, я стала відчувати наближення чогось страшного. У мене було відчуття, що пухлина ось-ось прорве назовні, як фурункул. В великій печалі я постилася один тиждень. Через деякий час постилася ще тиждень, – щодня до 18 години нічого не їла і не пила. Хоч полегшення я не помітила, однак віра на зцілення стала міцнішою. Пересилюючи гострі болі, я вірила, що Бог може мене зцілити. 

День 3 березня 2004 року мені запам’ятався на все життя. Закінчуючи Богослужіння, служитель нашої Ковельської Церкви запропонував помолитися за хворих. Я стала на коліна, прохаючи допомоги у Бога. Під час молитви від служителя до мене прийшла Божа Сила, вона прилетіла, як стріла, направлена саме туди, де була пухлина. Я відчула легкий дотик, від якого вмить зник біль. Це відбувалося в той самий момент, коли служитель молився про зцілення від пухлин і наростів на тілі. Ту молитву всі ми чули. 

Я прийшла додому і вирвала листок з календаря, щоб запам’ятати цей день для себе. Від 3 березня 2004 року до травня цього ж року пухлина зовсім зникла! Слава Богу! Він чує молитви народу Свого! Він почув молитву Свого вибраного служителя і явив ознаку – миттєве зцілення! Хочеться сказати словами з Євангелія: «Ісус Христос учора і сьогодні і навіки Той же» (Євреїв 13:8). Так і в наші дні, як в дні Апостолів, збувається слово пророка Ісаї, котрий говорить: «Він взяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби» (Матфея 8:17). 

В ім’я Ісуса Христа, cлава Великому Всемогутньому Святому Богу, Який творить чудеса в Своєму народі! Амінь! 

Віра Савлук

Ковель, Україна

Повернутися до списку »